Звуконаслідування півня і ворона в обрядовій культурі слов'ян (на матеріалі лікувальних текстів)

Темченко, А. І. (2016) Звуконаслідування півня і ворона в обрядовій культурі слов'ян (на матеріалі лікувальних текстів). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Історія», Вип. 1 (Ч. 3). с. 112-118.

Text Temchenko12.pdf Download (551kB)

Резюме

У статті розглянуто семантику образів півня і ворона як складової частини міфологічної бінарності «життя / смерть». У цьому аспекті утворюються смислові ланцюжки: півень / сонце > світло > тепло > ранок > пробудження > воскресіння > весна > розмноження > весілля > червоний колір; ворон – втілює діаметрально протилежні ознаки. Звідси голос півня відганяє / знищує нечисту силу, / хворобу / смерть, знаком якої часто виступає ворон. Разом з тим, опозиція «півень / ворон» не завжди перебуває в зоні очевидної конфліктності. В окремих контекстах спостерігається спільність їх рис. Мова йде про називання ворона «куркою», що передбачає нівелювання його надприродних / містичних властивостей, зокрема зведення образу хижака-смерті до рівня жертви. Іншою паритетною ознакою є віщі якості обох птахів, зокрема півень асоціюється із смертю, коли його поведінка є аномальною, що спонукало до виконання обряду «присікання». В окремих аспектах ворон сприймається як «перевернута» проекція півня, тому ворон «знає» причину хвороби і може її «вигребти», «виклювати». Відповідні мотиви зустрічаються в магічних практиках північних шаманів.

Actions (login required)

Перегляд елементу