«Тілесна душа» в лікувально-магічних практиках слов’ян

Темченко, А. І. (2019) «Тілесна душа» в лікувально-магічних практиках слов’ян. Вісник Черкаського університету. Серія Історичні науки (№ 1). с. 83-91.

Text Temchenko83-91.pdf Download (714kB)

Резюме

Лікувально-магічні практики слов’ян є залишками архаїчних міфів про людину. Важливим компонентом цих міфів є вчення про душу, окремі фрагменти яких можливо реконструювати, вивчаючи тексти, що виконували під час здійснення лікувальних обрядів. Свідчення про існування тілесної душі зустрічаються у працях К. Мошинського і М. Поповича, які стверджували, що в уявленнях слов’ян душа людини є потрійною. Висновки учених підтверджуються етнографічними, фольклорними і лінгвістичними даними. Потрійна структура душі зіставляється з трьома рівнями тіла, які позначають його верх, середину і низ, що відповідає вертикальній структурі міфологічної картини світу, властивій індоєвропейській традиції. Верх тіла персоніфікується обличчям людини, власне душа концентрується в очах й ідентифікується як «знаюча». Міфологізація погляду пояснюється природою зору як основного засобу пізнання дійсності, а також його зворотною функцією – здатністю передавати інформацію невербального характеру, що пояснює дотримання обрядових регламентів на «право погляду», його тривалість і виразність. Середина тіла асоціюється з емоціями і відчуттями, тому розташовується в серці, з яким пов’язують також сферу інтимного життя людини. Традиційно апелювання до «чуттєвої» душі зустрічається в жіночих текстахприворотах і чаруваннях. Нижня душа – «утроба» контролює фізіологію людини, тому з нею зіставляються дихальні, травневі, видільні і репродуктивні органи. Найчастіше лікування нижньої душі здійснюється в замовляннях від механічних ушкоджень внаслідок важкої праці, а її «регулювання» – в обрядах на важкі пологи. Структура «утроби» людини відрізняється від аналогічної душі у тварини, яка асоціювалася з поняттям сили – «спору», що відбилося в лексичному матеріалі.

Actions (login required)

Перегляд елементу