Лєвочкіна, С. В (2009) Семантика власних назв. Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки (№ 169). с. 167-175.
|
Text
169-167-175.pdf Download (556kB) | Перегляд |
Резюме
У статті надано огляд різних точок зору на семантику онімів, або власних назв. Характеризуючи значення власної назви як інформацію про індивідуальний об’єкт (референт), Автор пропонує розмежовувати унікальну та контекстуальну специфічність такого об’єкта. Значення назв унікально-специфічних об’єктів (Україна, Київ, Тарас Шевченко, Тарас Бульба) є незмінним і належить до плану мови. Значення назв контекстуально-специфічних об’єктів (Тетяна, Іван) є змінним і належить до плану мовлення. У першому випадку власна назва виконує репрезентативну функцію, у другому – дейктичну. Перетворення референта з контекстуально залежного на контекстуально незалежний і навпаки спричиняє семантичні зміни, аналогічні онімізації і апелятивації
| Тип елементу : | Стаття |
|---|---|
| Неконтрольовані ключові слова: | власна назва ; референтне значення ; унікально-специфічні і контекстуально-специфічні референти ; онімізація ; апелятивація |
| Теми: | Філологічні науки |
| Підрозділи: | Навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій |
| Користувач, що депонує: | Наукова Бібліотека |
| Дата внесення: | 16 Квіт 2020 19:35 |
| Останні зміни: | 16 Квіт 2020 19:35 |
| URI: | https://eprints.cdu.edu.ua/id/eprint/2189 |
Actions (login required)
 |
Перегляд елементу |
